українська література 2 половини 20 століття

У XX столітті українське літературознавство мало помітні здобутки і втрати, пов'язані з поразкою української національної революції, приходом до влади більшовиків, насадженням марксистсько-ленінської ідеології, розколом літературознавства на радянське і емігрантське. Об'єктивна оцінка літературного процесу постає в "Історії української літератури XX століття" (за ред. В.Г. Дончика) в двох книгах (1998 р.), "Історії української літератури XIX століття" (за ред. М.Т. Яценка) в трьох книгах (1995—1997 рр.), з "Історії українського літературознавства" М. Наєнка (1997 р., 2001 р.). Стало доступним для науковців, студентів і учителів літературознавство діаспори, зокрема праці.

Особливості розвитку українського літературного процесу в другій половині 20 століття: проблеми і тенденції. У часи хрущовської «відлиги» виникла могутня когорта представників культури України. ХХ ст. Літературне мовчання, спричинене страхітливим винищенням усього українського, розірвав прихід в українську літературу яскравих творчих постатей М.Вінграновського, І.Драча, Л.Костенко, Д.Павличка, В.Симоненка, Г.Тютюнника та ін талановитих представників українського «молодого» відродження. Заслуга І. Багряного насамперед у тому, що він першим розповів світові про страшні катівні НКВС у «квітуючій Країні Рад» (це через 20 років повторить О. Солженіцин своїм романом «Архіпелаг ГУЛАГ»).

Презентація на тему: Українська література у другій половині ХХ століття. Завантажити презентацію. Отримати код. Нью-Йорська група Українська літературна організація, заснована 20 грудня 1958 року в Нью-Йорку. Слайд 21. Емма Андієвська Українська письменниця, поетеса та художниця, пов'язана з Нью-Йоркською групою українських літераторів на еміграції. Постшістдесятництво Це генерація поетів в українській літературі, найбільша активність яких припадає на 70-ті роки ХХ століття. “Постшістдесятництво” означає “витіснене покоління”, тобто поети цього періоду не мали змоги друкувати свої твори. Фактично, творчість цього покоління відбувалася підпільно, в умовах “внутрішньої еміграції”.

Повні уроки>> Українська література:Українська література у другій половині ХХ ст. Повні уроки. Тема: Українська література у другій половині ХХ ст. Мета: Ознайомлення їз “Закулісним” етапом розвитку модернізму в літературі, його опозиційні прояви різних стильових тенденцій. Хід уроку: З першу ознайомимось з поняттям - модернізм. Коли на межі століть галицькі видання закликали до своїх шпаль Наддніпрянських письменників, то в 20—30-ті роки східноукраїнська преса масово пробогує публікування галицьких та буковинських авторів. А в Харкові засновується письменницька спілка " з однойменним журналом "Західна Україна, яку очолює Мирослав Ірчан після повернення з Америки.

3. Провідна історична тематика в прозі 70-80-х років ХХ ст. 4. Українська література 90-х років ХХ ст. 5. Пошукове стильове і жанрове розмаїття літератури другої половини ХХ — початку ХХІ ст. Тенденції постмодернізму. Виступи. Українське «шістдесятництво». Та в цій запальній полеміці пролунали й інші голоси — на захист новаторів 60-х стали посивілі новатори 20-х: П. Тичина та М. Рильський, трохи молодший від них А. Малишко. Започатковане насамперед поетами, шістдесятництво невдовзі набуло масштабу універсального соціокультурного феномену: літературно-мистецького, філософсько-ідеологічного, наукового, суспільно-політичного.

Література другої половини XX століття. Українська культура 20-30 років ХХ століття. Образотворче мистецтво у другій половині XIX століття. Українські землі в другій половині XVIII століття. Українська література у другій половині ХХ століття. 1. Українська література у другій половині ХХ століття. 2. Період “Відлиги”. Це генерація поетів в українській літературі, найбільша активність яких припадає на 70-ті роки ХХ століття. “Постшістдесятництво” означає “витіснене покоління”, тобто поети цього періоду не мали змоги друкувати свої твори. Фактично, творчість цього покоління відбувалася підпільно, в умовах “внутрішньої еміграції”.

Література межі 19 та 20 століть, Література перехідної доби — умовне визначення української літератури на етапі переходу від реалізму до модернізму. Літературний процес другої половини XIX століття формувався під впливом творчості цілої плеяди талановитих письменників — Івана Нечуя-Левицького, Марка Вовчка, Панаса Мирного, Михайла Коцюбинського, Івана Франка, Ольги Кобилянської, Бориса Грінченка та ін. Для літератури того часу характерні різноманітність художніх напрямів та індивідуальних стилів.

У другій половині 40-х років відбудовані й реконструйовані — Дніпро-гес імені В. Леніна, будинки Київського університету імені Т. Шевченка (архітектор П. Альошин) та Верховної Ради України (архітектор С. Заболотний). Великого розголосу у 70-х роках набула Українська гельсінська група, яка виступала в культурній опозиції ідеологічному диктатові. Свою діяльність вона спрямовувала на відстоювання людини. Саме в цей період все більш відчутною стає загальна криза соціалізму і дискредитація офіційної ідеології, що знайшло відображення в літературі дисидентського напрямку (В. Симоненко, В. Стус, В. Некрасов, Б. Чичибабін, І. Ратушинська).