літературна балада вікіпедія

Бала́да (фр. ballade, від прованс. ballar — танцювати) — жанр ліро-епічної поезії фантастичного, історико-героїчного або соціально-побутового характеру з драматичним сюжетом. Первісно — танцювально-хорова пісня середньовічної поезії Західної Європи з чіткою строфічною організацією. Балада зазнала посутніх змін від початків свого існування (12-13 ст.), коли вживалася як любовна пісня до танцю (вперше ввів Пон Шаптен), поширювалася у Провансі.

Балла́да (пров. balada, от ballar плясать) — многозначный литературный и музыкальный термин. Основные значения: Средневековая поэтическая и текстомузыкальная форма; Лирический жанр англо-шотландской народной поэзии XIV—XVI вв.; Поэтический и музыкальный жанр в XVIII и XIX вв., популярный у романтиков и их позднейших эпигонов.

Читати повні твори онлайн, завантажити, скачати у форматах docx, pdf, fb2, djvu, читати скорочені твори, перекази, аналіз, характеристика творів, шкільні твори та реферати, біографії авторів, матеріали для підготовки до ЗНО.

Балада (фр. ballade, від провансальського balada — танцювати) — невеликий за розміром ліро-епічний твір фольклорного походження на легендарну чи історичну тему. У ньому, як правило, розповідається про щось незвичайне, виняткове, героїчне; реальне часто поєднується з фантастичним. Ознаки балади Особливості народних балад • Усне поширення й зберігання. • Реальне часто поєднується з фантастичним. • Невелика кількість персонажів. •

Літературна балада – своєрідне продовження жанру балади фольклорної. Поступово цей літературний жанр поширювався в різних країнах Європи. Нова хвиля зацікавлення баладним жанром спостерігалася у ХVІІІ – ХІХ ст. Слайд 5. Літературні балади Майстри слова не лише записували і публікували народні пісні, а й самі створювали балади. У ХІІІ-ХІV ст. вона поширилася в Італії. У творчості італійського поета Данте Аліг’єрі балада остаточно втратила ознаки “танцювальної пісні”.

Бала́да (фр. ballade, від прованс. ballar — танцювати) — жанр ліро-епічної поезії фантастичного, історико-героїчного або соціально-побутового гатунку з драматичним сюжетом. Балада зазнала посутніх змін від початків свого існування (12-13 ст.) , коли вживалася як любовна пісня до танцю, поширювалася у Провансі. Невдовзі в Італії, зокрема в доробку Данте Аліґ'єрі, під впливом канцони втратила свій таночний рефрен.

Балада (від італійського слова ballare, що в перекладі означає "танцювати") – це вид ліро-епічної поезії у вигляді невеликого сюжетного вірша, в якому поетом передаються почуття і думки, а також показується те, що викликає ці переживання.

Ключові поняття: балада, фольклорна балада, літературна балада. Балада – один із найдавніших і найпопулярніших жанрів художньої творчості народів світу. У ній, як сказав І. Франко, немов блискавкою освітлюються найбільші таємниці людського життя, відкриваються невидимі гли-бини душі і серця героя [1]. Розвитку цього жанру сприяли як народна творчість (фольклорна балада), так і творчість великих поетів (лі-тературна балада).

Європейська балада, зародившись як літературний жанр ще під кінець першого тисячоліття нашої ери, пройшла складний шлях розвитку. Її походження неможливо звести до якогось одного джерела, витоки і генезис цього дивного жанру можна знайти і в усній народній творчості, і в міфології, і в середньовічному героїчному епосі, і в історії. Так, середньовічні провансальські, італійські та старофранцузькі балади виявляють зв'язок з весняними хороводними піснями любовного змісту.

Українські народні балади. Балада плекає в народних масах почуття краси, розвиває природні здібності народу, є могутнім культурним чинником. Ф. Колесса. Балада найшвидше з-поміж інших фольклорних жанрів почала проникати в художню літературу. В українському письменстві.

Балада належить до найскладніших видів усної народної творчості. Вітчизняні і західноєвропейські вчені доклали чимало зусиль, щоб розкрити її суть, визначити жанрові особливості, з´ясувати походження і шляхи поступового розвитку. Однак ці дослідження ще не доведені до кінця. Проблема полягає в тому, що балада, давній жанр, увібрала в себе риси суміжніх видів усної народної творчості (ліричної пісні, думи, легенди, казки, міфу та ін.).

Пізніше — драматичний за характером літературний лірико-епічний твір, часто з елементами фантастики. Словник-довідник музичних термінів. балада — бала́да іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови.

Розвиток літературної балади пов’язаний із творчістю поетів-романтиків та їх попередників Ґете і Шиллера. Уже у XVIII столітті баладу визначають як вірш, в якому розповідається про якусь незвичайну подію. Сюжети балад автори брали з народної творчості, історичних легенд, які давали поетам можливість відійти від реального життя, порушити складні філософські чи моральні проблеми.

Появу балади відносять до Середньовіччя. Провансальці називали даний жанр танцювальною піснею, французи характеризували баладу як ліричний вірш, англійці — як сюжетні поеми ліро-епічного характеру. На сьогодні існує кілька визначень балади. Пропонуємо одне з них: балади — невеликий за обсягом віршований сюжетний гостродраматичний ліро-епічний твір, в якому відображаються напружені конфлікти в особистому та громадському житті.